Дохід у Мереживі

Шукаєш подарунок дитині? Інтернет магазин игрушек в Киеве онлайн. Якісні іграшки.

Минулого разу автор писав про свою невдалу спробу придбати комп’ютер через Інтернет-крамницю. (Комп він таки купив, але в крамниці звичайній. Щоправда, все ще ніяк на нову техніку не переїде… але наразі не про це.) Написав і побачив, що набагато доречніше було б розглядати питання веб- крамниць не з точки зору покупця, а з точки зору противної – так би мовити, з того боку прилавку. Адже це – пліт про заробітки в Інтернет, принаймні насамперед.

Спонукає його до цього й цікавий - бо з власного досвіду писаний – допис Артура Богданова (чи навіть, як він обіцяє, цикл дописів): Вырастить интернет-магазин: Часть 2 – Контент менеджмент. Артур пише:

работаю над созданием объемного интернет-магазина… Периодически обязуюсь публиковать статьи о развитии проекта, проблемах, с которым сталкиваемся и их решением. Постараюсь открывать секреты, какие смогу… вы сможете отслеживать процесс от рождения идеи магазина до его запуска и становления на ноги

Що ж, справді цікаво, постежимо. Автор, принаймні, зі свого боку, зичить успіхів команді Богданова в тій нелегкій справі. Але чи став би сам автор працювати в цьому напрямку?

Взагалі, чи варто відкривати інтернет-крамницю? Чи варто вкладати у цю справу свій час, кошти, старання? Які тут перспективи?

Звичайно, такі питання цікавлять багатьох – як тих, хто згрубша зовсім нічого не розуміє в Інтернеті, але щойно почув, що там є якісь такі крамниці, до тих, хто в Інтернеті давно, і навіть знає як там заробляти, але шукає способів збільшити свої доходи. Далебі, такий спосіб заробітку добре знайомий із реяльного життя – то чому б не спробувати його й у Мереживі?

Більше того, це відносно білий спосіб заробітку – адже є така собі неформальна гієрархія брудности способів заробітку в Інтернеті – і звичайно, торгівля через Інтернет - це чесніше за той такий продаж покликів (посилань), це навіть, на думку автора, чесніше за контексту рекламу, не кажучи вже про всілякі там дори (doorways), чи SMS-партнерки, – а є ж речі й іще гірше… Інтернет магазин не соромно засвітити (на відміну, скажімо, від всіляких там сателітів чи ГСів), більше того – що він відоміщий, то, звісно, краще. Отже, це цілком пристойний, поважний і білий (инколи навіть пухнастий) спосіб заробітку.

Та й іще понад те: Інтернет - усюдисущий, отже, здавалося б, відкривається доступ до велетенської авдиторії споживачів. Ваша крамниця не обмежена одним містом, чи навіть районом. У принципі, ви дістаєте можливість пропонувати свої товари всюди в світі.

Отже, це, начебто, добре відомий спосіб заробляти гроші, це цілком пристойна справа, які до того ж начебто має великі перспективи, з огляду на неминучий розвиток Інтернету. Начебто.

Насправді, хм, ну так – тепер про сумне. Насправді, автор навіть не знає, чи викупаються ті крамниці, яких і так уже створено доволі в Мереживі чи то просто люди працюють на майбутнє, тобто, в розрахунку та той таки розвиток. А розвивається в нас в Україні Інтернет дуже повільно, повільніше навіть за не таких уже поступових сусідів. Держава у нас дегенеративна – і це до речі, ще окрема проблема. І, звичайно, все це аж ніяк не сприяє росту Інтернет підприємництва. Але полишмо проблеми держави – роздуми про це можуть надовго увігнати в депресію.

І повернімося до Інтернет крамниць. В чим їхня відмінність від инших способів Інтернет заробітків? У потребі дуже тісного контакту з людьми, причому з різних категорій. Треба буде підтримувати зв’язки – і то дуже тісні зв’язки - з постачальниками. Адже Інтернет крамниця – замовник нетиповий, а в наших умовах ще й не дуже поширений.

Більше того, невідомо, чи можете ви забезпечити якісь більш-менш пристойні обсяги продажів, особливо на початку роботи; отже, логічно, спочатку спробувати скооперуватись із якоюсь уже наявною – цілком реяльною, а не віртуяльню крамницею – яка вже має й налагоджені зв’язки й певні запаси товару, й робити Інтернет крамницю на її основі. Адже міт про те, що Інтернет крамниця не потребує складу, бодай мінімального – лише міт. Потребує, якщо хоче працювати ефективно.

Окрім того, потрібно забезпечити доставку. Адже фізично товар не передасиш, якщо він не електронний, звісно. І це окрема морока.

Окрім того, треба забезпечити підтримку користувачів. Отже, потрібно підтримувати контакти й із ними – як перед продажем, так і після продажу.

І, що мабуть найголовніше, потрібна команда, яка власне підтримуватиме саму крамницю: і розробники, які візьмуть на себе технічні питання, і підтримка, яка забезпечуватиме контакт із покупцями, і так звані контент-менеджери, що наповнюватимуть крамницю описами й світлинами товарів… Можна сказати, що декотрі задачі можна передати на сторону – так званий аутсорсінг. Але це ще не відомо, чи не ускладнить справу, адже підтримувати ділянку потрібно постійно, й постійно треба оновлювати перелік товарів.

Урахувавши все це, чи видається відкриття Інтернет-крамниці такою вже перспективною справою? Принаймні автора, який є відвертим інтровертом, сама потреба підтримувати стільки зв’язків із зовнішнім світом є вже настільки неприємною, що далі йому й думати вже не хочеться про крамницю (за виключенням, можливо, єдиного випадку, про який пізніше).

Адже звичайні способи заробітку в Інтернет потребують контакту лише з одним, ну можливо з двома контрагентами: самою власне біржею, чи сервісом, через який заробляються гроші й ще гостером. Решту він може зробити самий (може правда, дещо віддати на сторону – але це вже для “дошлих” манімайкерів). При цьому можна залишатись практично анонімним. Із крамницею – зовсім не так. Відкритість тут - набагато більша.

Та й це ще не всі проблеми. Є складнощі й із інфраструктурою, в якій мабуть працювати Інтернет крамниці. Американцям, чи взагалі тим, кого совок зневажливо називає буржуями, легше. Річ у тім, що інфраструктура, яку нині використовують там Інтернет магазини, з’явилася там набагато раніше, що до Інтернету. Бо задовго до того, там поширилась така форма торгівля, як торгівля по каталогах, а сам цей спосіб справді дуже нагадужє продажі через Інтернет. То й служби доставки же були, а що, мабуть, ще важливіше, була й готовність покупців купувати через Інтернет.

У нас же донині, окрім уже згаданих проблем із забезпеченням Інтернет-бізнесу з боку держави, є величезна проблема готовности купувати через Інтернет. В основному це молоді люди (Шопінг онлайн: українці йдуть в мережу), а доки зе вони виростуть – бо ті, хто старше –вже мабуть своїх уподобань не змінять. Вони звикли купувати традиційно – в реялі – і переконати їх купувати прилучно (онлайн) – задача не з простих, тим паче що якихось особливих аргументів на користь таких покупок в Інтернет магазинів немає.

Додатково ускладнює становище не цілком задовільний стан речей – таж таки інфраструктура – з можливістю заплатити через Інтернет. Адже це й могло би стати одним із аргументів на користь купівлі через Інтернет – простота сплати. Платежі через електронні картки у нас все ще малопоширені, а користувачем електронних платіжних систем, найвідомішої з яких є, мабуть, WebMoney, є далеко не кожен.

Усе перелічене: великі витрати на підтримку роботи крамниці, відсутність державної підтримки – та й узагалі, здається, будь-якого піклування про розвиток Інтернет в Україні, - слабкість інфраструктури, врешті решт спричиняються до того, що сама перспектива, здавалося б, така приваблива, відкрити Інтернет-крамницю, сумнівною, а можливість успішної конкуренції крамниць реяльних і прилучних (мережевих) – примарною.

***

Якось дуже похмуро в автора вийшло. Чи є все таки якісь способи діставати прибуток, завівши крамницю? Можливо автор, за браком власного досвіду й помиляється, але треба шукати певні ніші, певні сектори, де, унаслідок якихось обставин, крамниці фізичні опиняться, принаймні, з часом у менш вигідних умовах.

По-перше, йдеться про електронні товари товари. Ніша, хоча й дуже сильно забита, та все ж таки за самою своєю природою, дуже інтернетівська: це саме той товар, який найзручніше продавати, а головне – передавати – через саму мережу. Взагалі, все, що електронне, все, що не потребує доправки – краще має продаватися через Мереживо.

Друга ніша, це рідкісні товари. Товари, які є не всюди, товари, можливо, з якимось специфічним попитом, які недоцільно продавати в окремому місці – то просто не викупиться. А Інтернет, надаючи доступ до набагато ширшої авдиторії, може таки забезпечити фукнціонування тієї крамниці. Як приклад – магазин більярдних київ: товар рідкісний, який все ж таки знаходить свого ревного купця.

Можливо, це ще якісь спеціяльні товари, наприклад такі, для котрих бажана анонімність, як наприклад, із секс крамницями. Отже, це питання знаходження ніші.

В кожному разі, задача створення Інтернет магазину, навіть для людини, обізнаної з Інтернет заробітками – не з простих. Але хто зна: хто стукає, тому відчиняють. Спробуйте, може й у вас вийде. Тоді ви зможете похвалитись цим у коментарях. Принаймні. Успіхів.

Доречні дописи:

1. Трішки про Інтернет-крамниці
2. Про партнерські програми