Дохід у Мереживі

Як пройти крізь інтернет-хащі, не потонути в (інтер)нетрях, вибратись із (інет)трісця й дістатись сяйних вершин доходу й прибутку.

Невимушені тортури від українських банків

01.08.2010 · Додати коментар · Банки

mouse-men “Свінкі, свінкі, свінкі!…” – тягне носом повітря герой однієї з гуморесок, чудово розігруваної свого часу Хазановим. Річ там у тому, що той хазановський герой працює в науково-дослідному інституті, що вирішив завести собі підсобне господарство – просто в приміщенні самого таки інституту, – і розводити свиней. Бо так сказав їхній директор. Тому там специфічний запах, і співробітник інституту, від імені якого ведеться розповідь, тягне носом й у захваті каже: “Свінкі, свінкі, свінкі!…”

У нас в Україні трішки не так. У нас – банки. “Банки, банки, банки…” – чуєте запах? Ото ж бо. Банків у нас розплодилося доволі. Це, начебто, мало би збільшувати конкуренцію й відтак спонукати банки покращувати якість обслуговування клієнтів. Начебто. Насправді трішки складніше.

То инколи наші банки влаштовують своїм таки клієнтам справжні тортури. Ті тортури, втім, бувають різного роду. Бувають тортури, так би мовити, вимушені – під впливом зовнішніх обставин – наприклад, коли банки відмовляються віддавати клієнтам депозити внаслідок фінансової кризи; инколи ті тортури свідомі – як, наприклад, видача долярових кредитів, коли відомо, що доляр імовірно невдовзі сильно зросте в ціні; а инколи то тортури невимушені – коли банк, мабуть, навіть не уявляє собі, що завдає клієнтам таки чималих клопотів.

Коли про такі проблеми повідомити банкові, реякція буде десь такою: “ой, і фсьо?!.. а шо такоє… падумаєш, праблєма”. Сама невимушеність. Тому це – тортури невимушені – сам банк їх навіть не помічає: надто дрібні. Грошей напряму при цьому клієнт і справді не втрачає, проте нервів і часу – доволі. Тому автор вирішив розповісти про парочку таких випадків – може комусь то збереже трішки тих таки нервів і часу.

Активація картки

Недавно автор мусив продовжити свою картку. (Річ у тому, що термін дії картки обмежений – поясню для тих, хто не знайомий із питанням. Загалом цей термін складає один чи два роки. Після того, як цей термін збіжить, саму картку (пластик) слід замінити (в противному разі, вона буде заблокована й нею не можна буде користуватись) – такий регламент їх використання. При цьому змінюється лише сама картка: реквізити рахунку, до якого вона прив’язана, залишаються незмінними.)

Отримувати гроші на картку – мабуть, найзручніший спосіб виводу WebMoney (про це якось иншим разом). Окрім того, й сама картка “Чарівний гаманець” (це, до речі, продукт Дельта банку) – доволі зручна: на внесення й зняття коштів комісія відсутня (точніше нульова), а на залишок коштів на картці (якщо він перевищує 500грн. – хм, то також треба дізнатись) нараховуються відсотки (приблизно 15% річних у перерахунку). Все начебто чудово.

І тут зненацька… починаються проблеми тортури. Річ у тім, що щойно отриману на заміну старої картку не можна використовувати відразу: спочатку треба провести її активацію. Ця начебто нескладна процедура розтяглася в автора на тиждень. Зараз автор розповість чому так.

При видачі нової картки оператор (чи “фінансист”, як чомусь називають тих дівчат у самому банкові) пояснила, що картку слід активувати. Для цього треба зателефонувати за безплатним телефоном у Києві, номер якого був написаний на самому конверті з карткою, протягом двох днів. На питання, що буде, якщо картка не буде активована протягом цього часу, оператор якось невиразне відповіла про якісь проблеми.

Що ж, не зволікаючи, автор, прийшовши додому, зателефонував на зазначений номер телефону. Сюрприз! Виявляється, для того, щоби поспілкуватись із  оператором, потрібний тоновий набір і телефон із “зірочкою”, а в автора – вертушка. І фсьо! Автора викреслили з життя. Це так, ніби хтось, увійшовши в кімнату й побачивши тебе, запитує (невимушено, а як же ж): “А що, нікого немає?”. “Дуже приємно”.

Що ж, не проблема, думає автор: по-перше, можна попросити телефон із зірочкою в сусідів, а по-друге, можна зателефонувати з мобільного. Доки знайшов потрібний телефон і зателефонував, виявились, що активувати картку вже не можна – роботу вони закінчили й треба телефонувати завтра. Ще одна “приємність”. (Лайку вирізано). Що ж, завтра - то завтра.

Настає завтра. Сусідка не відчиняє – чи немає її чи не чує. Нехай там як, потрібного телефону автор не має. Знаходжу ще одну сусідку з “правильним” телефоном. Виявляється, у неї дзвінки на міжмісто заблоковані… Гаразд, каже автор, спробую-но набрати з мобільного – там таки є й потрібна “зірочка” й тоновий набір. Поповнюю рахунок. Телефоную… й виявляється, що телефонувати з мобільного не можна, не відповідає номер для мобільних телефонів. (Лайку вирізано).

Година часу мінус, сімдесят копійок мінус – і картка не активована за два дні. А попереду – вихідні, отже, київський телефон не працює. Чекаю понеділка.

У понеділок знову беру в сусідки слухавку, телефоную, нарешті зв’язуюсь із оператором, називаю номер картки й… виявляється, потрібно назвати кодове слово. А автор його не пам’ятає. Звичайно. Бо якби він пам’ятав усі паролі, що використовує в Інтернеті, то давно, мабуть, помер би від того. А картка оформлялася два роки тому… Що ж, оператор каже, що в такому разі, картку не можна активувати, й посилає автора у відділення банку писати заяву про втрату кодового слова. Це понеділок.

У середу нарешті автор приходить у банк, повідомляє про свою проблему оператору, й та, узявши картку й кілька разів клацнувши щось на клавіятурі, віддає картку назад: “Можливо, картка вже активована. Спробуйте зняти гроші в банкоматі…” Пробую – так, картку активовано. На що тут можна сказати? Тобто, що пристойного?

Але от виникають питання. Хто активував ту картку? Якщо вона сама активувалась по збігові певного терміну (начебто, бувають такі умови), то навіщо було мордувати клієнта тими непотрібними дзвінками? Якщо сам оператор – то, знову ж таки, навіщо ще було телефонувати в Київ? Якщо активував ту картку Київ, то чому сказав, що не активував?

І навіть якщо вже потрібно телефонувати, то чому не дозволити це й власникам телефонів із вертушками? Так, ну, є такі люди – можна було й про них згадати, не “відфутболювати”. І чому не попередити про тоновий набір, і про години роботи того київського офісу, й про те, що дзвінки з мобільників не приймаються, і, врешті решт, що потрібно пам’ятати кодове слово?…

От не пам’ятають. Тортури-бо це – невимушені… І не помічають. А коли автор намагався поговорити з кимось із керівників свого відділення про ту проблему, виявилось, що всім ніколи. Що ж – то автор написав, як знав – без їхніх коментарів. Нехай вибачають.

Тим паче, що банк Дельта, в принципі, залишає зовсім непогане враження. На, але от таке трапилось. А щоби в когось не складалося враження, що то тільки в них таке може бути, автор опише коротенько ще й про свою неприємну пригоду в Імекс банку.

Всучити картку

То було роки за два тому. В автора завершився депозит ув Імекс банку, й він вирішив перенести гроші в той таки Дельта банк, де умови були вигідніше. Але дівчинка в Імекс банку заявила, що Дельта, то начебто, не банк, а кредитна спілка. Що ж, автор повертається в Дельту, дивиться документи й переконується, що в Імексі щось, м’яко кажучи, вигадують. Повертається в Імекс банк, просить видати йому гроші.

Далі виявляється, що потрібно картку. Чомусь. Хоча при відкритті депозиту таку картку Імекс банк не видавав. То автору навіщось починають її оформлювати просто зараз.

Автор чекає. Чекання затягується. Питаю коли. Кажуть, ще оформлюється. Кажу, що не треба тієї картки. Відправляють до инших, хто оформлює ту безглузду картку. Кажу ще їм, що не хочу ніякої картки, про хай вернуть гроші. Відповідають “ой зараз, зараз” і щось заклопотано клацають на клавіятурі. Чекаю ще там.  Врешті решт набридає – починаю кричати. А вони нуль уваги – кричи чи не кричи, вони собі клацають – як тебе й не існує. Тортури. Довели далебі, до стану “білого каління”.

Нарешті виходить звідкись, мабуть, керівник відділення, щось там мене заспокоює, вислуховує, нарешті видають мені ті гроші, яких я чомусь мав чекати аби не пів години кат зна чого! Бо комусь закортіло таки всучити людині ту цілком непотрібну картку. “План по валу” в них там якийсь, чи що? Причому, що вразило, це оцей от садизм – протестуй чи не протестуй - якщо вони собі намірялися всучити тобі картку – таки всучать і навіть не ховатимуться.

Вийшов я звідти в настрої, мм… неприємному. Правда, той таки керівник перед автором вибачився, й автор перед ним вибачився в свою чергу, та й так ми розсталися. Але які асоціяції викликає відтоді в автора Імекс банк, можете, гадаю, здогадатись.

***

Коротше, як казали в застійні часи, “нє фсьо єщьо у нас харашо, дарагіє таваріщі”. Иноді навіть дуже допікають, і, звичайно, то не лише самі банки – про те, як принизливо й недопустимо ставляться до своїх клієнтів инші бізнеси, автор, на жаль, міг би також чимало розповісти. А причини того далеко поза сферою заробітків в Інтернеті, й тому вони обговорюються зокрема в Голосі українця.

Але, можливо, у нас із готелями ліпші справи? За підтримки: Попіклуйся про свою красу! Кращий spa отель в Ялті. Перлина Криму – готель «Ореанда».

Доречні дописи:

  1. Перелік ділянок банків
  2. Банки, депозити (вклади) й інфляція

Лички: · · · · · · · · · ·

Можна додати коментар наразі ↓

Коментарів ще немає. Щоби додати коментар, заповніть форму, наведену нижче.

Прокоментувати