Коли автор лише починав займатись продажем покликів (то було десь у кінці 2006 - початку 2007 років) було чути чимало про те, що продаж покликів, мовляв, скоро відімре. Пошуковці, начебто, навчаться визначати ті продажні поклики й відтак не враховувати їх для готування своєї видачі.
Нині ми маємо осінь 2009 і продаж покликів нікуди не подівся. Він існує й розвивається, набуваючи нових форм. Отже, ті песимістичні прогнози не справдилися.
Так, пошукові машини намагаються якось боротися з тим явищем. Гугл, наприклад, "обрізає" PR (про те, що таке Гугл PR (PageRank) розповім якось згодом), тобто, зменшує PR тим ділянкам, які, на його думку, продають поклики. Яндекс заявляє, що він може визначати продажність поклика з точністю 95%, утім... продовжує їх враховувати.
Бо загалом, - це доволі дивна боротьба. Адже сам продаж покликів породжений способом роботи тих таки пошуковців, і, за таких умов, ця боротьба є нічим иншим як боротьбою з власною тінню. Годі казати, наскільки успішною вона може бути, якщо прийняти цю метафору.
Ба більше, доволі сумнівною та боротьба є й моральної точки зору. Адже використовуючи текст покликів, пошуковці отримують зиск, дохід, урешті решт, від праці, від компетентности инших осіб, яким самі пошуковці ніц не платять. Звичайно, таке становище є хибним у самій своїй основі, й тому саме життя знаходить - в якийсь такий "природній" спосіб - можливість винагородити тих, кому "забули" заплатити самі пошуковці.
Так, подеколи це явище набирає потворних форм. З иншого боку можна сказати, що одне потворство - а саме дармоїдство пошуковців, які отримують зиск із компетенції вебмайстрів задурно - породжує инше, а саме - вебмайстри починають продавати ті поклики, але вже не пошуковцям, а иншим, зрештою також вебмайстрам - оптимізаторам, що охочі піднятися вище в видачі тих такі пошуковців. І прогнаний у двері - продаж покликів входить через вікно.
Так, форми продажу покликів змінюються: поклики, що продавалися спершу лише з домівок, починають продаватися й із середових сторінок також; блоки покликів по 10 штук заміщаються на менші - по 1-3 поклика; починать використовуватися втекстові поклики (коли поклик вбудовується в уже наявний текст) або заміняються на продаж статей (дописів), в які ті поклики вже вбудовані.
Форма змінюється, але суть залишається: відколи пошуковці почали активно спиратися на зовнішні поклики для визначення релевантности (відповідности) сторінки пошуковому запитові, вони стали залежними від них; а ті поклики набули, таким чином, цінности, яка не так то инакше може бути переведена в грошову форму.
І якщо хтось надто занепокоєний начебто засміченням мережива, що виникає внаслідок продажу покликів - хай не переймається - життя знайде вихід. А нам, маленьким і дуже пересічним вебмайстрам, доводиться сприймати світ таким як і він є. І якщо він дає можливість в такий спосіб винагородити себе за свою працю, то чому б нею не скористатися?
Отже, Sape і SetLinks і CLX - використовуйте на здоров'я.
PS: От і Ярослав Федорак зі мною згодний (з допису Чому я продовжую використовувати біржі лінків ):
Забороняти продажні посилання - це все-рівно, що викласти стиглий соковитий кавун на сонце і постійно відганяти від нього бджіл, нарікаючи на те, що кляті комахи ніяк не можуть зрозуміти – до кавуна підлітати не можна. Єдиний спосіб позбавитись від бджіл – заховати кавун! Так і для пошуковиків, єдиний спосіб позбавитись від маніпуляцій з продажем лінків – повністю переписати алгоритм таким чином, щоб позиція у рейтингу не залежала від кількості вхідних посилань
На жаль, в умовах, що склалися, продаж покликів - природна річ. Змінюватися мають пошуковці.
Доречні дописи:
Способи заробітку в Інтернеті: гієрархія брудности | Дохід у Мереживі // Aug 2, 2010 at 07:13
[...] на начебто аморальність цього способі заробітків, насправді, аморальною є радше робота пошуковців – адже вони використовують працю инших, притому [...]