“Свінкі, свінкі, свінкі!…” – тягне носом повітря герой однієї з гуморесок, чудово розігруваної свого часу Хазановим. Річ там у тому, що той хазановський герой працює в науково-дослідному інституті, що вирішив завести собі підсобне господарство – просто в приміщенні самого таки інституту, – і розводити свиней. Бо так сказав їхній директор. Тому там специфічний запах, і співробітник інституту, від імені якого ведеться розповідь, тягне носом й у захваті каже: “Свінкі, свінкі, свінкі!…”
У нас в Україні трішки не так. У нас – банки. “Банки, банки, банки…” – чуєте запах? Ото ж бо. Банків у нас розплодилося доволі. Це, начебто, мало би збільшувати конкуренцію й відтак спонукати банки покращувати якість обслуговування клієнтів. Начебто. Насправді трішки складніше. Читати далі →