Яка все ж таки цікава пошукова машина Яндекс! Ну така вже цікава, що встигла задовбати автора своєю цікавістю по повній програмі. Єдине, що тішить автора, так це те, що більшість українців все ж таки шукають у мережі за допомогою набагато передбачуванішого й “осмисленішого” Гугла. Принаймні, наскільки автор може судити за відкритими лічильниками (скажімо на бігмірі), для українських ділянок доля заходів з Гугла становить приблизно 60%, а з Яндекса - 15%. Тобто, якісь нещасні таки шукають через Яндекс, але таких в Україні порівняно небагато.

А хто ж шукає тим Яндексом? Та кляті ж москалі й шукають. Бо якщо взяти розподіл наводу (трафіку), який отримують московські ділянки, за джерелами, то картина буде ледь не протилежною українській: приблизно 50% йде з Яндексу і десь лише 20% з Гуглу. Причина для такого стану речей мабуть доволі проста: це той таки московський шовінізм, який змушує тамтешніх користувачів Інтернет надавати перевагу “своєму”, нехай і гіршому, аби не користуватись чужим (та ще й “зловорожо американським”) Гуглом.

Така дурна суміш московського шовінізму (тобто, уявлення про власну “вищість”) і антиамериканізму й є тим живильним ґрунтом, на якому виріс і існує (чи якщо волієте “паразитує”) Яндекс, але зовсім не якісь технічні особливості чи якість пошуку, які той пропонує.

Бо стикаючись за багато років неодноразово з прикладами того, що потрапляє в видачу Яндекса, досліджуючи “роботу” того пошуковця, читаючи нарікання й просто розповіді инших вебмайстрів про те, як поводить себе ця пошукова машина, у автора залишається взагалі одне питання: як цим московським технічним каліцтвом можна щось знайти? То ж що стосується тих москалів, які досі шукають Яндексом, все, що автор має сказати, це “так вам і треба – ви самі себе покарали”.

Як ілюстрацію роботи цієї системи автор можне навести випадок (у прямому й непрямому розумінні також), який трапився з однією з його ділянок нещодавно. Та ділянка повністю випала з індексу. Нуль сторінок. Було кілька сотень і раптово нуль. Перевірив в Яндекс.Вебмастер – також нуль. Причому з ділянкою тою нічого не робилося. Почекав кілька днів – ділянка в індекс не повертається.

Ну, що робити, пишу в підтримку (Яндекс настільки цікава пошукова система, що в ній питання індексації можна вирішувати через звернення в службу підтримки.) Поки чекав на відповідь, ділянка повертається в індекс. Тепер нарешті надходить відповідь від підтримки:

Мы проверили - с Вашим сайтом все в порядке, он нормально индексируется и присутствует в поиске

Перевіряю, так, тепер ділянка присутня в індексі, але за день вона знову зникає з індексу. А ще за кілька днів знову повертається індекс. Може Яндекс плутає індексацію з мастурбацією?

Другий момент, який привертає увагу, це набір запитів, по яким та ж таки ділянка знаходиться користувачами. Для Гугла – це розмаїття запитів; причому це осмислене розмаїття: можна зрозуміти, чому по певному запиту знайшли саме таку сторінку. Для Яндексу ж існує взагалі аж три запити, по яких ця ділянка знаходиться, тай то – за великим рахунком лише один запит, бо двома иншими майже тне заходять. Зате за цим запитом ділянка на першому місці в видачі.

Чому так відбувається? Чому для Гугла є десятки (як не сотні) запитів, за якими заходять на ділянку, а для Яндексу лише один – а по инших її не знайдеш у видачі в помині? ще одне питання без відповіді. Феномен кацапізму.

Нарешті кілька слів автор має сказати про такий винахід Яндексу як АГС. Бо нещодавно один із плотів автора таки вийшов з-під того фільтра. Причому тут також та ж таки загадковість: бо автор не може сказати ні того, чому той пліт вийшов з-під фільтра, ні того, чого він туди потрапив. Принаймні ні до яких особливих дій для виводу з-під АГС автор не вдавався – просто оновлював ту ділянку, незважаючи на той фільтр.

А от цей пліт, який ви оце читаєте, й досі під АГС. І знову ж таки, автор не бачить ніякої розумнішої стратегії, окрім як плюнути на той Яндекс, й продовжувати дописувати сюди. А потім, хто знає, може Яндексу нарешті стукне щось у голову добре, й він зніме фільтр і звідси.

Але все ж таки як добре, що українці користуються переважно Гуглом.

ЗІ: Готуючи цей допис, автор вирішив подивитися, що шукають в Яндексі по слову “яндекс”, то надибав кілька кумедних запитів (в дужках частота запиту):

• яндекс дурак (734)
• найти яндекс (612)
• яндекс лох (562)
• как удалить яндекс (552)
• почему яндекс (491)
• купить яндекс (304)
• яндекс по*но бесплатно (266)
• как взломать яндекс (188)
• яндекс тупой (108)

Ну, принаймні, є й такі запити.

Основними ж пошуковцями для України, принаймні, для ділянок українською мовою є український Ґуґл – google.com.ua – і, дещо меншою мірою, Яндекс Україна, видача якого втім, ще більшою мірою  географічно-залежна.

Звичайно, позиції свого ресурсу можна перевірити й вручу – просто набираючи текст пошукового запиту в відповідному пошуковці, а потім відшукуючи поклик на свою ділянку в його видачі. Але це довга й марудна задача, тож виникає бажання її спростити.

І тому тут на допомогу приходять спеціяльні сервіси, що допомагають вебмайстрам й їхній нелегкій справі. Користуючись ними, можна, ввівши тексти покликів (або просто скопіювавши їх звідкись), швидко отримати звіт за позиціями в пошуковцях.

Але особливо важливим таке відстеження стає коли над ділянкою виконуються якісь роботи з її просування, що призначені покращити її видимість в пошуковцях. В такому разі, потрібно не просто отримувати поточні значення позицій за певними запитами, але й відстежувати зміну тих позицій в часу. Адже це дає змогу судити про те, наскільки вдалою була та робота з оптимізації й просування.

Саме таку можливість і надає новий український сервіс визначення й моніторингу позицій ділянок за пошуковими запитами – WebTech.com.ua. Він дозволяє перевіряти позиції в Яндексі Україна й українському Ґуґлі, з урахуванням регіону видачі. При цьому можливо відстежувати позиції 4 ділянок за 25 пошуковими запитами для кожної ділянки. Глибина перевірки до 50 позицій. Ціна цілком доступна – безплатно.

Особливість сервісу полягає в тому, що він працюючи з “українськими пошуковцями” (як то називають розробники сервісу), він без проблем підтримує роботу з запитами українською мовою. (На жаль, текст самого сервісу клятомоскальський.)

Робота з сервісом перевірки позицій

Для роботи з цим сервісом, вам потрібно зареєструватись у ньому, і підтвердити реєстрацію по епошту. Потім потрібно додати домен ділянки (“Название сайта”, як то називають розробники), зазначивши при цьому регіон, для якого будуть визначатися позиції для цієї ділянки.

Після цього слід додати пошукові запити, за якими ви плануєте відстежувати позиції. Через декотрий час ці позиції будуть визначені сервісом (графа “Опрошено”), і ви зможете переглянути поточні позиції в таблиці результатів:

Запити, які перебувають в першій десятці пошукової видачі, підсвічені світло-жовтим кольором. Додатково ви можете бачити, як змінюється позиція в часі для довільного періоду. Також можна перевірити поточні позиції, клацнувши на поклик в останньому стовпчику таблиць.

Також, сервіс дозволяє експортувати ці дані в Excel для подальшого аналізу змін позицій. Докладніше про роботу з сервісом можна дізнатись із допису Сервіс відстеження позицій сайту в Google і Яндекс на сайті розробника.

А от чого тому сервісу бракує, – сподіватимемось поки що, – так це графічного відображення позицій (хоча воно й заявлене. але ще, мабуть, не реялізоване). Бо ті графіки, що подаються поруч із ділянками, то видимість за запитами (скільки з запитів входить в першу десятку результатів пошукової видачі), а нижче подана лише гістограма змін позицій, а от графіків позицій по окремих запитах поки немає.

Але загалом це цілком пристойний сервіс від українських розробників. Користуйтесь не здоров’я.

Посміхніться: “Цікаво, що відчуває власник ділянки, що стоїть першою у видачі за запитом "Всякая ху*ня"?” (До речі, Анекдоти українською завжди до ваших послуг!)

Дописовий: Компанія виготовляє деревянные окна – прикраса для вашої домівки!

Що прикметно, попри англійську назву, такий формат реклами як тизер набув поширення саме в мг… СНГ (а як про то ще сказати?). Принаймні автору невідомі англійські системи реклами, що пропонували б такий формат – а от у колишньому союзі таких аби не надмір.

Отже, як уже було сказано:

тизер - це формат реклами, який сполучає текст рекламного оголошення з невеличким малюнком, що тематично відповідає змісту того оголошення.

Цей малюнок нерідко анімований, або принаймні яскравий, привабливий, спокусливий; він привертає увагу відвідувача. А текст, який супроводжує цей малюнок, має на меті додатково зацікавити споживача, переконати його таки клацнути по тизеру.

Зазвичай оголошення тизерної реклами збираються в блоки. Такі блоки можуть бути вертикальними (як показано праворуч – до речі, це приклад тизерів з мережі TeaserNet), чи горизонтальними, як показано нижче (на прикладі знімок тизера від NEOsmi): Як ви можете бачити, такі блоки реклами виглядають доволі примітно, на них, через наявність малюнка просто важко не звернути увагу. Завдяки цьому такі блоки тизерної реклами мають високий CTR, часто вищій навіть у рази, порівняно з блоками контекстної реклами. Тобто, скажімо, CTR у 5% не є чимось рідкісним для добре розміщеного блоку тизерної реклами.

Цікаво, що свого часу декотрі умільці почали розміщати блоки невеличких малюнків поруч із вертикальними блоками реклами АдСенс, в такий спосіб складаючи щось подібне до тизера, і підвищуючи CTR контекстної реклами. Але Гуглу то чомусь не сподобалось, і в правила АдСенсу були внесені відповідні умови, що забороняли вирівнювати тексти оголошень контекстної реклами з малюнками, і навіть розміщати блоки реклами поруч малюнків. Але “святе місце пустим не буває”, і невдовзі з’явились цілі системи тизерної реклами, яки почали використовувати формат “малюнок,вирівняний з текстом” в якості основного.

Оплачуються тизери за клац, себто, за кожне клацання відвідувача по тизеру (по малюнку чи текстовому оголошенню) вебмайстру відповідної ділянки виконується якесь нарахування. При цьому середня вартість клаца становить в кращому разі 2-3 центи, що звичайно, в рази менше за контекстну рекламу, але за рахунок високого CTR тизерів заробітки від тизерів і від контекстної реклами в підсумку виходять приблизно однаковими.

Треба сказати кілька слів також про тематику тизерної реклами, яка дещо відрізняється від контекстної. Так, зазвичай, через тизери рекламують товари, різного роду курси, але найчастіше то розважальна тематика – онлайн ігри й ресурси для дорослих, так звані “адалт” тизери (тому часто тизери й використовуються на ділянках розважальної тематики).

Як приклад такої адалт (від англійського “adult” - “дорослий”) реклами може виступати блок тизерів від TeaserNet (той, що вертикальний). І то, тут ще показаний далеко не найгірший варіянт, бо є декотрі тизери, що мають відверто навіть не сексуяльний, а таки порнографічний вигляд. Що ж, такі тизери, якщо вебмайстер не бажає їх показувати, можна відфільтрувати засобами самої рекламної системи – заробіток дещо впаде, але принаймні, реклама, що показуватиметься на вашій ділянці, буде пристойною. Отже, особливої проблеми то не становить.

Дописовий: Жіноча консультація Київ. Процедурна диагностика обстеження в Києві. Відмінна онлайн-клініка.

Минулого разу автор писав про свою невдалу спробу придбати комп’ютер через Інтернет-крамницю. (Комп він таки купив, але в крамниці звичайній. Щоправда, все ще ніяк на нову техніку не переїде… але наразі не про це.) Написав і побачив, що набагато доречніше було б розглядати питання веб- крамниць не з точки зору покупця, а з точки зору противної – так би мовити, з того боку прилавку. Адже це – пліт про заробітки в Інтернет, принаймні насамперед.

Спонукає його до цього й цікавий - бо з власного досвіду писаний – допис Артура Богданова (чи навіть, як він обіцяє, цикл дописів): Вырастить интернет-магазин: Часть 2 – Контент менеджмент. Артур пише:

работаю над созданием объемного интернет-магазина… Периодически обязуюсь публиковать статьи о развитии проекта, проблемах, с которым сталкиваемся и их решением. Постараюсь открывать секреты, какие смогу… вы сможете отслеживать процесс от рождения идеи магазина до его запуска и становления на ноги

Що ж, справді цікаво, постежимо. Автор, принаймні, зі свого боку, зичить успіхів команді Богданова в тій нелегкій справі. Але чи став би сам автор працювати в цьому напрямку?

Взагалі, чи варто відкривати інтернет-крамницю? Чи варто вкладати у цю справу свій час, кошти, старання? Які тут перспективи?

Звичайно, такі питання цікавлять багатьох – як тих, хто згрубша зовсім нічого не розуміє в Інтернеті, але щойно почув, що там є якісь такі крамниці, до тих, хто в Інтернеті давно, і навіть знає як там заробляти, але шукає способів збільшити свої доходи. Далебі, такий спосіб заробітку добре знайомий із реяльного життя – то чому б не спробувати його й у Мереживі?

Більше того, це відносно білий спосіб заробітку – адже є така собі неформальна гієрархія брудности способів заробітку в Інтернеті – і звичайно, торгівля через Інтернет - це чесніше за той такий продаж покликів (посилань), це навіть, на думку автора, чесніше за контексту рекламу, не кажучи вже про всілякі там дори (doorways), чи SMS-партнерки, – а є ж речі й іще гірше… Інтернет магазин не соромно засвітити (на відміну, скажімо, від всіляких там сателітів чи ГСів), більше того – що він відоміщий, то, звісно, краще. Отже, це цілком пристойний, поважний і білий (инколи навіть пухнастий) спосіб заробітку.

Та й іще понад те: Інтернет - усюдисущий, отже, здавалося б, відкривається доступ до велетенської авдиторії споживачів. Ваша крамниця не обмежена одним містом, чи навіть районом. У принципі, ви дістаєте можливість пропонувати свої товари всюди в світі.

Отже, це, начебто, добре відомий спосіб заробляти гроші, це цілком пристойна справа, які до того ж начебто має великі перспективи, з огляду на неминучий розвиток Інтернету. Начебто.

Насправді, хм, ну так – тепер про сумне. Насправді, автор навіть не знає, чи викупаються ті крамниці, яких і так уже створено доволі в Мереживі чи то просто люди працюють на майбутнє, тобто, в розрахунку та той таки розвиток. А розвивається в нас в Україні Інтернет дуже повільно, повільніше навіть за не таких уже поступових сусідів. Держава у нас дегенеративна – і це до речі, ще окрема проблема. І, звичайно, все це аж ніяк не сприяє росту Інтернет підприємництва. Але полишмо проблеми держави – роздуми про це можуть надовго увігнати в депресію.

І повернімося до Інтернет крамниць. В чим їхня відмінність від инших способів Інтернет заробітків? У потребі дуже тісного контакту з людьми, причому з різних категорій. Треба буде підтримувати зв’язки – і то дуже тісні зв’язки - з постачальниками. Адже Інтернет крамниця – замовник нетиповий, а в наших умовах ще й не дуже поширений.

Більше того, невідомо, чи можете ви забезпечити якісь більш-менш пристойні обсяги продажів, особливо на початку роботи; отже, логічно, спочатку спробувати скооперуватись із якоюсь уже наявною – цілком реяльною, а не віртуяльню крамницею – яка вже має й налагоджені зв’язки й певні запаси товару, й робити Інтернет крамницю на її основі. Адже міт про те, що Інтернет крамниця не потребує складу, бодай мінімального – лише міт. Потребує, якщо хоче працювати ефективно.

Окрім того, потрібно забезпечити доставку. Адже фізично товар не передасиш, якщо він не електронний, звісно. І це окрема морока.

Окрім того, треба забезпечити підтримку користувачів. Отже, потрібно підтримувати контакти й із ними – як перед продажем, так і після продажу.

І, що мабуть найголовніше, потрібна команда, яка власне підтримуватиме саму крамницю: і розробники, які візьмуть на себе технічні питання, і підтримка, яка забезпечуватиме контакт із покупцями, і так звані контент-менеджери, що наповнюватимуть крамницю описами й світлинами товарів… Можна сказати, що декотрі задачі можна передати на сторону – так званий аутсорсінг. Але це ще не відомо, чи не ускладнить справу, адже підтримувати ділянку потрібно постійно, й постійно треба оновлювати перелік товарів.

Урахувавши все це, чи видається відкриття Інтернет-крамниці такою вже перспективною справою? Принаймні автора, який є відвертим інтровертом, сама потреба підтримувати стільки зв’язків із зовнішнім світом є вже настільки неприємною, що далі йому й думати вже не хочеться про крамницю (за виключенням, можливо, єдиного випадку, про який пізніше).

Адже звичайні способи заробітку в Інтернет потребують контакту лише з одним, ну можливо з двома контрагентами: самою власне біржею, чи сервісом, через який заробляються гроші й ще гостером. Решту він може зробити самий (може правда, дещо віддати на сторону – але це вже для “дошлих” манімайкерів). При цьому можна залишатись практично анонімним. Із крамницею – зовсім не так. Відкритість тут - набагато більша.

Та й це ще не всі проблеми. Є складнощі й із інфраструктурою, в якій мабуть працювати Інтернет крамниці. Американцям, чи взагалі тим, кого совок зневажливо називає буржуями, легше. Річ у тім, що інфраструктура, яку нині використовують там Інтернет магазини, з’явилася там набагато раніше, що до Інтернету. Бо задовго до того, там поширилась така форма торгівля, як торгівля по каталогах, а сам цей спосіб справді дуже нагадужє продажі через Інтернет. То й служби доставки же були, а що, мабуть, ще важливіше, була й готовність покупців купувати через Інтернет.

У нас же донині, окрім уже згаданих проблем із забезпеченням Інтернет-бізнесу з боку держави, є величезна проблема готовности купувати через Інтернет. В основному це молоді люди (Шопінг онлайн: українці йдуть в мережу), а доки зе вони виростуть – бо ті, хто старше –вже мабуть своїх уподобань не змінять. Вони звикли купувати традиційно – в реялі – і переконати їх купувати прилучно (онлайн) – задача не з простих, тим паче що якихось особливих аргументів на користь таких покупок в Інтернет магазинів немає.

Додатково ускладнює становище не цілком задовільний стан речей – таж таки інфраструктура – з можливістю заплатити через Інтернет. Адже це й могло би стати одним із аргументів на користь купівлі через Інтернет – простота сплати. Платежі через електронні картки у нас все ще малопоширені, а користувачем електронних платіжних систем, найвідомішої з яких є, мабуть, WebMoney, є далеко не кожен.

Усе перелічене: великі витрати на підтримку роботи крамниці, відсутність державної підтримки – та й узагалі, здається, будь-якого піклування про розвиток Інтернет в Україні, - слабкість інфраструктури, врешті решт спричиняються до того, що сама перспектива, здавалося б, така приваблива, відкрити Інтернет-крамницю, сумнівною, а можливість успішної конкуренції крамниць реяльних і прилучних (мережевих) – примарною.

***

Якось дуже похмуро в автора вийшло. Чи є все таки якісь способи діставати прибуток, завівши крамницю? Можливо автор, за браком власного досвіду й помиляється, але треба шукати певні ніші, певні сектори, де, унаслідок якихось обставин, крамниці фізичні опиняться, принаймні, з часом у менш вигідних умовах.

По-перше, йдеться про електронні товари товари. Ніша, хоча й дуже сильно забита, та все ж таки за самою своєю природою, дуже інтернетівська: це саме той товар, який найзручніше продавати, а головне – передавати – через саму мережу. Взагалі, все, що електронне, все, що не потребує доправки – краще має продаватися через Мереживо.

Друга ніша, це рідкісні товари. Товари, які є не всюди, товари, можливо, з якимось специфічним попитом, які недоцільно продавати в окремому місці – то просто не викупиться. А Інтернет, надаючи доступ до набагато ширшої авдиторії, може таки забезпечити фукнціонування тієї крамниці. Як приклад – магазин більярдних київ: товар рідкісний, який все ж таки знаходить свого ревного купця.

Можливо, це ще якісь спеціяльні товари, наприклад такі, для котрих бажана анонімність, як наприклад, із секс крамницями. Отже, це питання знаходження ніші.

В кожному разі, задача створення Інтернет магазину, навіть для людини, обізнаної з Інтернет заробітками – не з простих. Але хто зна: хто стукає, тому відчиняють. Спробуйте, може й у вас вийде. Тоді ви зможете похвалитись цим у коментарях. Принаймні. Успіхів.

Перечитавши свій нещодавній допис Про реферальні поклики , помітив, що весь час покликаючись до тямки партнерської програми, так і не пояснив, що вона собою являє. Спробуємо надолужити цей прогал. (Декотрі непогані описи того, що таке партнерська програма, є в Українеті, але автору хочеться спробувати надати власний опис.)

Що таке партнерська програма?

Партнерська програма (або скорочено партнерка) - це спосіб організації бізнесу в Інтернеті. Суть партнерської програми полягає в залученні незалежних агентів – партнерів – до просування товарів чи послуг, що надає організатор партнерської програми. Для цього він забезпечує партнерам доступ до автоматизованої системи, яка веде облік діяльности партнерів, і надає рекламні матеріяли (банери, тексти), які партнери розміщують в себе на ділянках (або деинде в мережі).

Використовуючи ці рекламні матеріяли, а також инші можливости (власні огляди товарів, рекомендації, порівняння), партнер спрямовує користувачів на  ділянку (крамницю) партнерської програми через партнерські ланки, завдяки яким партнерська програма веде облік роботи партнера. За участь у партнерській програмі партнеру нараховується винагорода, яка обчислюється зазвичай як певний відсоток від суми товарів, що куплені відвідувачами через цього партнера.

Використання партнерської програми дозволяє її організаторам знизити ризики ведення бізнесу, зменшити витрати на рекламу й збільшити рівень досягнення покупців. З иншого боку, участь у партнерській програмі становить собою один із основних способів отримання прибутку для власників невеликих ділянок - партнерів. Адже партнер при цьому має можливість продавати чужий товар, використовуючи вже наявні рекламні можливости своєї ділянки. Таким чином, це взаємовигідне співробітництво.

Реалізація партнерської програми

Робота партнерської програми забезпечується автоматизованою системою, яка здійснює підключення партнерів, облік їхньої роботи, надає доступ до рекламних матеріялів, статистику й звіти по роботі з системою.

Для участи в партнерській програмі потенційний партнер має зареєструватись на ділянці партнерської програми. При цьому йому буде наданий унікальний ідентифікатор, що позначатиме його в системі.

Після цього партнер може вибрати певні товари, рекламні матеріяли для яких він буде розміщувати. Зазвичай, такі рекламні матеріяли (коди для них) містять також спеціяльну ланку (URL-адресу) – партнерську ланку, яка міститиме в якости параметрів ідентифікатор партнера й вибраного товару. Коли потенційний покупець переходить на ділянку партнерської програми за такою ланкою, автоматизована система визначає за цими параметрами, який саме партнер надіслав цього користувача, забезпечуючи таким чином облік роботи партнерів і начислення їм відповідних нарахувань.

Про партнерську винагороду

Якщо цей покупець виконає якісь покупки на ділянці партнерської програми, відповідному партнерові буде нарахована винагорода в розмірі відсотку від суми, витраченої цим покупцем.

Якщо навіть така покупка не буде здійснена одразу, то зазвичай партнерська програма залишить на комп’ютері цього відвідувача так звані кукі (cookie), де буде збережений ідентифікатор партнера. І коли цей відвідувач повернеться на ділянку й таки купить якийсь товар, то партнеру, що колись привів цього покупця на ділянку партнерської програми, однаково буде нарахована винагорода. (Втім час, який кукі зберігаються на комп’ютері користувача, обмежений тривалістю від 30 днів до року.)

Дуже важливим є те, що незалежно від того, яким чином покупець потрапив на ділянку партнерської програми – через партнера (через його партнерську ланку), через пошуковець чи напряму (уводячи адресу крамниці в адресному рядкові поглядача) – ціна товару буде однаковою. В противному разі, партнерська програма просто не змогла б працювати.

Далебі, якби ціна для товарів, куплених через партнерів, була б більшою від ціни товарів, куплених в инший спосіб, партнерам не лише було б важко продавати товари, але й довелося б виступати в ролі шахраїв, що ошукують своїх таки відвідувачів. Це неодмінно з’ясувалося б невдовзі, і весь захід із запровадженням партнерської програми зійшов би нанівець. Тому такий варіянт виключений. Ціна для покупців є однаковою незалежно від того, як купується товар - через партнера чи напряму, а партнер отримує свою винагороду за рахунок самої партнерської програми.

Тепер для простих посполитих .

Ліричний Лексичний відступ

Що таке гостин? Те ж таки, що й "хостінг", але українською мовою. А чому без "ґ"? Бо не вимовляється та літера в американців (і англійці також не вимовляють). То німа літера: вони пишеться, але не вимовляється. Навіть оте прикінцеве "н" вимовляється невиразно. Тому без "ґ".

Хм. Гаразд, поясню ще й що таке гостин (він же "хостінг"): це розміщення ділянки (сайту) в Мереживі, тобто, на веб-сервері. Якщо для вас це китайська мова, то цей допис явно не для вас. (Проте, автор має намір написати кілька дописів із категорії "Для чайників", де розписати всі ці речі докладніше - так, щоби було зрозуміло навіть дуже далеким від нашого предмету людям. Заходьте трохи згодом.)

Тепер

По суті

Отже, суть  паркина полягає в тому, що ви, маючи незадіяну, вільну господу (домен), можете підчепити (приєднати, налаштувати) його для показу певної сторінки, яка виглядає як міні-ділянка (міні-сайт; наприклад, такий). На тій ділянці відображається реклама - по суті справи, контекстна реклама (наскільки в такому разі можна вести мову про контекст, якого майже немає); навіть служби, задіяні для показу тієї реклами, однакові, - з якої ви можете отримувати якийсь  невеличкий (чи як уже у вас вийде ) прибуток.

Звичайно, ваш прибуток в такому разі залежатиме від кількости людей, що таки зайдуть на ту міні-ділянку (щоби не сказати "псевдо-ділянку"). Тобто, від наводу (трафіку) на ту господу, що припарковано.

Звідки може з'явитися навід? Правильне питання (якщо воно у вас виникло - ви думаєте - вітаю).

Наприклад, такий навід може бути залишковим: колись на тій  була якась "жива" ділянка, яка потім була покинута, а потім ви підібрали її й тепер маєте цей от залишковий навід, коли відвідувачі заходять або по старій пам'яті, або по застарілих покликах.

Є ще так званий тайп-ін навід: це коли відвідувач потрапляє на вашу припарковану господу, неправильно набравши адресу в поглядачі (browser). Звичайно, для того ваша господа має бути подібною за написанням до якоїсь иншої популярної господи.

Складно? А хто казав, що буде просто? З иншого боку, то підстава втішитися: якби то було просто, все розхапали би до вас, а так і у вас є шанс - якщо ви спритні й заповзяті.

Спробуйте.

Але ж таке задоволення можна й отримати від самої роботи, так би мовити оминаючи "грошову стадію" - безпосередньо. Зрештою робота, виконувана заради самих грошей,  часто прісна, як не нудна проти такої роботи, що виконується в намірі досягти якоїсь більшої мети, якоїсь самореялізації особи. Тоді й розвивати ваш проєкт вам буде легше, й успіх його буде більшим.

"Пишіть про те, що вам цікаве самому" - загальна порада для тих, хто починає розвивати свій проєкт, від усіх "гуру" мережевого доходу. Пишіть про ваші захоплення, збирайте авдиторію, накопичуйте вміст, а потім монетизуйте ваше творіння. Але не зосереджуйтеся на самих лише грошах.

Звичайно, свого часу ця тема - заробітки в інтернет - зацікавила й самого автора. Зацікавила радше пізно, ніж рано - бо просто саме життя ставило питання руба: або ти знайдеш якийсь спосіб заробляти собі на життя від своєї мережевої діяльности, або... тобі доведеться зайнятися чимось иншим, авжеж, за рахунок мережі. Що ж, довелося вивчатий цей - нелегкий - предмет.

Але тепер автор щось таки трішки (бо він продовжує вчитися) знає й хоче поділитися з вами, поділитися з метою - ой, на звичайно ж! - обізнані зрозуміють - отримати ще невеличкий дохід від своїх знань. Але на місію, на більшу задачу то явно не "тягне".

Місією є допомогти становленню українського інтернету, українського - себто, такого, що послуговується українською мовою - сегмента Мережива. Допомогти тим, - хто опинився становищі, подібному до мого свого часу, - отримати якусь матеріяльну винагороду для своїх старань, для своїх ділянок, заохотити їх в такий спосіб вкладати - інвестувати - свої сили в український інтернет. Для цього й робиться цей пліт.

Ліричний Лексичний відступ

Гаразд, що таке Мереживо? Це те ж таки, що англійською мовою називається Web. Web, - окрім, звичайно, цього новітнього значіння, - це "плетиво", "павутиння", "тканина", "перетинка" й ще багато що - в англійській мові.

Раніше то инколи перекладалося як "всесвітня павутина", що звучало й складно й якось зловісно. Тому, мабуть, і не прийнялося. Мереживо, гадаю погодитесь, звучить краще.

І хоча в суспільній свідомости ті тямки великою мірою змішані в одну, автор таки розділятиме Мереживо (веб) і Інтернет, маючи на увазі, що коли кажуть про Інтернет, ідеться здебільшого про технічні засоби, що творять ту мережу, а коли кажуть про Мереживо, йдеться про гіпертекст - про ті таки сторінки, пов'язані між собою покликами (links), які відображаються в поглядачі (browser).

Ближче до діла

Отже, це пліт про дохід у мереживі. Чому про дохід, а не про заробіток? Бо саме це слово - дохід - має серйознішу коннотацію, виказує серйозніший підхід. Окрім того, дохід неявно перебачає й витрати - не доконче грошові, але й час, зусилля, навчання, врешті решт. Адже тут також треба працювати (як деинде, щоби заробити гроші).

Окрім того, господа (домен) плоту зобов'язує: адже webin.com.ua - це "web incom(е)", тобто, перекладачи з англійської, якраз і буде веб-дохід, дохід у мереживі (або веб-заробіток, заробіток у мереживі).

Саме це й буде провідною темою цього плоту. Автор писатеме про способи отримання доходу в мережі, про те, що потрібно для цього зробити. Про парнерки й біржі, про системи електронних платежів і грошові операції, про розвиток і просування ділянок (веб-сайтів), про їхнє створення (наприклад, про те, як зробити такий пліт як цей).

Звертатемо увагу, звичайно, на те, як отримують дохід инші. Скільки вони заробляють і в який спосіб. Це, гадаю, буде цікаво й тим, хто поки не планує отримувати дохід із Інтернета, але його просто цікавить ця тема.

По мірі можливости йтиметься й про все, що навколо провідної теми: тобто,  про контекст нашого предмету - обмін валют, інтернет-крамниці (магазини), гостин (hosting) і господи (домени), доречне законодавство, тощо.

Саме про це писатиметься на цьому плоті. Але в наступному дописі автор спробує відповісти на ще одне питання, яке насправді напряму стосується нашої теми (хоча й напозір - ні).

Загалом роблені особою, що не так давно потрапила в мережу, й дізналась, що тут можна "заробляти" якісь копійки, а тепер поспішає, - до пуття не вивчивші ні HTML, ні якоїсь мови програмування, ні власне предмету, про який вона намірилась писати, та ба й рідної мови, але однак - поспішає зліпити кілька сторінок докупи й викласти в мережу, щоби - звичайно ж - "заробити" ще якісь копійки.

Абияк оформлені й нерідко ще гірше написані, такі ділянки (веб-сайти) недарма зажили поганої репутації. Настільки поганої,  що їх нерідко розглядають поряд із иншим інтернет-сміттям і спамом.

Щось хибне є в самому тому вислові , в такому сприйнятті цього предмету. Це ставлення навіть не найманого працівника, а неука, дурника, якому коритить "легкого заробітку", заробітку "без вкладень". Це несерйозно, в кращому разі; в гіршому - ще й шкідливо або й шахраювато.

Звісно, така перспектива не тішила автора. Тому хоча згідно аналізу запитів (про те, що це таке, якось згодом) "заробіток в інтернеті" саме ті слова, якими я маю звертатись до моєї авдиторії (що я, властиво, й роблю ), назвати мій пліт я вирішив инакше: Дохід у Мереживі.

Так, в інтернеті можна заробляти. Але це радше бізнес, діло, підприємництво - це робота для вільної людини. І розвинутої людини. Людини, якій є що вкласти в свою справу перед тим, як зажадати дістати від неї дохід і прибуток.

Тим же, кого все ще цікавить "легкий заробіток", "халявный заробіток", чи навіть "автоматический заработок" , я гадаю, також зможу допомогти - звільнитись від ілюзій - то також чогось та варте, еге ж?

То про що ж цей пліт? Про це в наступному дописі.

Мене звати Дмитро Вебін і це мій перший самостійний (stand-alone) пліт. (Рости великий, плоте!) Намагатимусь зробити його цікавим і корисним для тебе, для мене й для вас, шановний відвідувач.

Ласкаво прошу в Дохід у Мереживі.