Нарешті, після двох вступних дописів, коли основні тямки пояснені, ми можемо повернутися до опису тих ускладнень, згадкою про які завершився допис Про реферальні поклики, а саме - до реферофобії.

Почнімо з того, що як уже було сказано:

реферальна система є вигідною для всіх трьох сторін: партнерська програма отримує можливість збільшити кількість своїх партнерів, потенційні партнери дістають інформацію про партнерську систему (й можливість отримання прибутку), а наявні партнери – змогу отримати додатковий прибуток.

Утім, напрочуд часто, потенційні партнери (особливо молоді й зелені), стикнувшись із реферальним покликом, виявляються пойнятими різного роду побоюваннями, страхами, пов’язаними з тим таки реферальним покликом. Нібито той, хто розмістив реферальний поклик, – так здається потенційним партнерам, - буде їх визискувати, чи принижувати, чи ошукувати, абощо. Насправді ті побоювання викликані химерами й вигадками, а проте наявність таких страхів річ настільки типова, що ледь не загальна для початківців.

Отже, реферофобія – це страх (фобія) ставати рефералом, страх реферальних покликів. Проявлятися та хвороба може по різному, декотрі її вияви ми розглянемо детальніше в цьому дописі, але загалом її напад завершується тим, що людина, помітивши, що поклик реферальний, обрізає параметри його ланки. Таким чином інформація про партнера втрачається, й реферальна система перестає працювати.

Поясню трішки детальніше. Зазвичай, реферальний поклик покликається на ділянку (сайт) партнерської програми через ланку (URL-адресу), в якій у якости параметра зазначений (здебільшого) ідентифікатор партнера в тій партнерській програмі. Наприклад, та ланка може мати такий вигляд http://www.xap.ru/?p=119551315 (для Ксапи) або такий http://www.sape.ru/r.a21a667cc4.php  (для біржі покликів Sape) або такий http://seocity.net/index.php?act=reg&ref=97 (для SeoCity). Завдяки цьому параметру реферальна система може визначати партнера, за реферальною ланкою якого здійснений перехід, і вести облік таких переходів.

Але реферофоб (людина, що “хворіє” на реферофобію) робить “хитріше”. Замість того, щоби перейти за реферальною ланкою (просто клацнувши на ній), він копіює ту ланку, потім обрізає партнерський параметр, а потім уже переходить по обрізаній ланці (вставивши її в адресний рядок поглядача). Сам реферофоб від того нічого не виграє (навіть навпаки – втрачає, як це буде показано далі, й марнує час), а от хто потенційно втрачає, то це людина, яка повідомила реферофобу про ту партнерську програму. А залишається у виграші – партнерська програма.

Дії реферофоба безглузді, ба й відверто шкідливі! А втім самому реферофобу так не видається. Це патологія – хвороба.

Прояви хвороби

Щоби не ходити далеко (й нікого не образити), автор почне зі свого власного прикладу. Так, так – він також хворів замолоду. Хвороба перетікала в нього бурхливо, хоча й не так довго (наскільки він пригадує).

Автор досі пам’ятає своє обурення, коли він уперше стикнувся з чиїмось реферальним покликом (чи ланкою) і закликом на кшталт “зареєструйтеся за моїм реф. посиланням” або “станьте моїм рефералом”. Виходило так, на тодішню авторову гадку, що хтось хоче “всучити” йому свій реферальний поклик. Після цього з автора, з його заробітків начебто будуть відраховувати якісь гроші на користь того нахлібника-дармоїда просто через те, що автор зареєструвався через його поклик.

“Тобто, ти будеш працювати, а в тебе цей “негідник” буде віднімати заробіток, нічого не роблячи! Більше того, я ще й маю самохіть йому це організувати! Нічого ж собі нахабство! Має ж людина зухвальство про таке ще й просити!” – щось таке крутилося в голові. А підсвідомість уже починала догідливо малювати страшні картини визисків (“трудового селянства” ) : нібито той злобний хтось, всівшись тобі на плечі або запрігши в воза, й (мабуть, щоби страшніше було) озброївшись пугою й ляскаючи нею в повітрі, змушує тебе тяжко працювати на себе, захлано примовляючи: “Давай! Паши!…”

Що, смішно? Над ким смієтесь? Над собою смієтесь.

Більше того, таке припущення, навіть впевненість, що зароблятимуть на тобі, а головне за твій рахунок, з'являлось у свідомости вже “в готовому вигляді”. Їй не передували якісь розмірковування – таке бачення з’являлося якось “саме собою”. Таке бачення, схоже, виникало в підсвідомости, а свідомість лише “творче опрацьовувала” його. (Здається, спрацьовував звичний стереотип сприйняття спекулянта, але докладніше про причини хвороби ми поговоримо в иншому дописі).

Хай там як, але зареєструватися таки хотілося. Тому невдовзі народилося просте рішення: звичайно, автор обрізав ту ланку й перейшов по обрізаній. Причому ще й був дуже радий своїй кмітливости, як йому тоді видавалося – от, мовляв, як спритно “обійшов” “негідника”.

Так, десь у глибині свідомости зачаївся був якийсь сумнів, що нібито якось надто вже просто вийшло обійти ті “шахрайсько-спекулянсько-зухвалі” підступи… але вилікувався автор від реферофобії, лише коли прочитав кілька дописів, де пояснювалася робота реферальної системи. До того, йому й уявити собі було важко, що винагороду партнеру за залучення нових партнерів може виплачувати сама партнерка за свій таки рахунок.

***

Буває, що хвороба перебігає ще важче. І якщо в попередньому випадку предметом занепокоєности були начебто нерівні умови, в яких опинялися реферал і не-реферал, в цьому – важчому випадку – сама потенційна можливість заробітків референта становить причину обурення потенційного реферала.

Виражатися таке обурення може десь так:

Ведь за каждое нажатие на ссылку, ее владелец, не дай бог, получит какую-то копейку! "Или даже ПРОЦЕНТ от моего будущего заработка! -- рассуждает больной. -- Не бывать тому! Я работать буду, а он деньги получать?!" И копирует короткий адрес в буфер.

Це з Реферрерофобия: профессиональная болезнь адалтщика

Т.е. этот новый партнер регистрируется неоткого, как будто он сам туда пришел: "Чтобы хер что досталось этому подонку, давшему линк на партнерку !!! Ишь хитрый какой, нажиться на мне захотел!!!"

З Рефералы и рефоводы, быть или не быть. (До речі, обидва процитованих дописи цілком по темі й гідні уваги).

Цей випадок важчий тому, що простим поясненням принципів роботи реферальної системи він не лікується, на відміну від першого. Тут людину хвилює вже не так загроза власним заробіткам, як те, що хтось инший може заробити, та ще й на ньому! Тут потрібні хірургічні втручання инші – сильніші - засоби. Про них також поговоримо – ловіть на слові.

***

Иноді хвороба приймає ще примхливіші форми. От, наприклад, дехто paradyne на форумі WebMoney-кафейні в темі Вы страдаете реферофобией? заявляє:

Я уверен, что тот, кто не первый день в интернете, знает о реф ссылках и старается их обходить, ну а новички прут напролом, мне лично не хочется регистрироваться через кого нибудь, я сам себе хозяин.

Тут занепокоєність виникає через те, що буцімто хтось (потенційний референт) намагається вивищитись перед рефералом. Він сприймається реферофобом як якийсь “хазяїн”. Звичайно, таке сприйняття викликає бажання звільнити від небажаної “опіки”.

Прикметно, що paradyne подає себе як людину досвідчену – “не перший день в Інтернеті”, – при тому, що думки його незрілі, а сприйняття реферальних покликів, яке він демонструє, властиве якраз початківцям.

До речі, в тій таки темі є й опитування, результати якого свідчать про дуже високий рівень захворюваности. Отже, ви можете переконатися, що проблема не вигадана автором.

***

Нарешті, слід сказати, що инколи хвороба виявляє тенденцію до латентного (прихованого) протікання. Ілюстрацією тут може слугувати допис Андрія Поданенка, відверто названий Персональні спостереження. (Звичайно, нічого особистого – зрештою, про свій власний досвід хвороби автор уже розповів). Андрій пише:

Стаття навіяна дивним. Або якоюсь злобою, яку я поки що не зовсім добре розумію, але вже почав над цим працювати.

[вирізане] побачив там два реферерних посилання на Sape та Blogun.
Почуття від цього були якісь дивні. Тобто я тепер це сприймаю так, наче мене хочуть здурити. Тіпа я клікну і на мені зароблять.

Здавалося б, “класика жанру”. Ми маємо характерні умови “зараження” на фобію, типовий анамнез (те, що сам хворий повідомляє про перебіг хвороби)…

Щоправда, тут Андрій починає розмірковувати, раціоналізувати й врешті решті, на авторову думку, збочує на манівці. І винними в такому його ставленні, в таких його негативних емоціях виявляються зовсім не його страхи, а начебто те, що ті реферальні поклики не позначені як саме реферальні.

На думку автора, це хибне пояснення, викликане бажанням видати свої вади (чи скажімо м’якше – психологічні особливости) за чиїсь хиби. Бо далебі, якщо хтось боїться вовків і тому не ходить в ліс, то якщо перед лісом почепити табличку “Обережно, вовки!”, заледве це допоможе справі.

Зрештою, наведений допис доволі давній і нині, наскільки свідчить один із останніх дописів Андрія, він цілком успішно подолав свої страхи. З чим його й вітаємо. Бо насправді реферальні поклики це добре й правильно, про що ми й поговоримо в наступному дописі.

Про те, що Мета готує свою систему контекстної реклами, автор дізнався ще до її уведення до ладу - навмання написав у тамтешню підтримку, в розпачі від того, що в АдСенс (AdSense) ділянки з українською мовою не приймають, як не приймають їх і в Яндекс Дірект. То написав у підтримку Мети, й звідти, на авторів подив,  відповіли, що Мета розробляє власну систему контекстної реклами. То була осінь 2007.

Але випробувати, що то таке за систему породив наш ледь не єдиний український пошуковець, час випав допіру в кінці цього літа. Спочатку намагався знайти якісь відгуки в Мереживі й, на прикрий подив, не знайшов майже нічого, окрім кількох невиразних згадок на українських форумах. (Просуванням своєї системи Мета явно не надто переймається). Що ж, стало ясно, що систему таки доведеться випробовувати, не спираючись на сторонній досвід.

Перший млинець - глевкий

Автор зайшов на http://context.meta.ua/partners/ , подав свою ділянку на модерацію, яка пройшла дуже швидко, і наступного дня вже мав код для розміщення контекстних покликів (посилань). (До речі, хоча в умовах партнерської програми зазначено, що приймаються ділянки з відвідуваністю більше 200 чоловік на день, мою прийняли з меншою відвідуваністю (приблизно 100 відвідувачів на день на той час). Отже, якщо таке обмеження становить для вас проблему, хай то вас не зупиняє від подачі заявки.)

Спершу автор розмістив ту рекламу лише на домівці (иншої ділянки, не цієї) й у дуже невдалому місці (під "першим екраном"). Але після того, як упродовж двох тижнів не було жодного клацу (й, отже, ніяких нарахувань), довелося щось думати (а це складно ).

Отже, довелося експериментувати: розмістити контекстний код також і на декотрих инших сторінках (причому, в різних місцях), а також змінити вигляд контекстного блоку на вже згаданій домівці. (Код реклами дозволяє налаштувати кольори рекламного блоку. До речі, Мета-конекст дозволяє розміщувати, на відміну від своїх конкурентів, лише один блок контекстної реклами на одній сторінці.)

Аналіз ефективности контекстної реклами

Після того, автор десь зо три  тижні не заглядав  статистику партнерки (бо дістало: заглядаєш-заглядаєш - а там самі нулі). (Статистика не бог зна яка, але вона наводить кількість показів і клаців по днях, тижнях, місцях, а також так званий "лог клаців", де ще можна побачити на якій сторінці, коли, за якою ціною й на який позиції клацнули.)

Але коли нарешті заглянув, був водночас потішений і засмучений. Потішений, звісно, тим, що нарешті з'явилися бодай якісь клаци й, отже, нарахування. А засмучений тим, що їх так небагато. Судіть самі.

За "звітний період" рекламний блок було показано 13683 разів. При цьому зараховано 10 клаців на загальну суму аж 2.13грн. (облік в Мета-контекст ведеться в гривнях).  Таким чином, середній CTR становить лише 0.073, а eCPM ~16коп. або 0,02$. Найдорожчий клац - 0.47грн., найдешевший - 0.13грн.

Годі й казати, такі показники - заледве задовільні. Втім, на одній сторінці, на якій був розміщений горизонтальний блок, CTR явно вищий - десь близько 1%. Це дає декотрі підстави сподіватися, що, можливо, через оптимізацію розміщення реклами з неї можна буде отримувати більше (все ж таки статистика поки дуже невелика). Можливо, також, на її ефективність впливає тематика сторінки.

Що ж, поки що автор вирівшив додати блоки ще на додаткові стоірнки, з иншою тематикою, й ще раз змінити розміщення рекламних блоків там, де вони вже стояли. Подивимось ще за місяць. Все ж таки хочеться набрати бодай мінімальну суму для виводу - вона в Мета-контекст станвоить 50 грн (виплати також у гривнях).

Враження від реклами

Наскільки насправді контекстними є оголошення в рекламних блоках від Мети? Складно сказати. Так, инколи виникає таке враження, що вміст того рекламного блоку й справді залежить від вмісту сторінки, але, мабуть, через те, що самих оголошень в системі, принаймні допоки, обмаль, сказати напевне складно. Тобто, загалом, можуть показуватися оголошення джуе далекі від тематики сторінки, та й ті, що ближче за тематикою, також дуже рідко влучають точно.

Тут слід сказати, що Мета пропонує два типи рекламних блоків - один для партнерських ділянок, а инший - для пошуку ("пошуковий контекст", як це називається на самій ділянці Мети). Цей другий призначений для показу виключно в результатах пошуку (якщо на ділянці працює локальний пошук). Наскільки автор може судити з побіжного порівняння, кількість оголошень, що показуються в блоках для пошуку, є більшою - і через те,  ті оголошення краще пасують контекстові. Але це ще потребує на перевірку. (Наявні оголошення в контексті можна подивитися в Каталозі Мети - спочатку перейдіть у відповідний розділ каталогу, а потім клацніть на "всього N оголошень" під рекламним блоком).

Оголошення українською мовою трапляються, але їх мало. Здебільшого клятомоскальською. Це прикро. Це псує не лише настрій, але й, мабуть, шкодить ефективности реклами, якщо вона показується на сторінці українською мовою.

Самі рекламні блоки (пропонується лише два їхніх різновиди - горизонтальний і вертикальний) виглядають більш-менш пристойно, хоча й мають невеличкі вади в дизайні (піксельний відступ підпису, який стає помітним, якщо вибрати контрастний колів рамки).

Резюме

Що ж, попри все, приємно, що в Україні є бодай якась система контекстної реклами. Дуже хотілося б, щоби вона розвивалася, щоби оголошень було більше, і вон  були б відповіднишими до тематики.

Шкода, що Мета-контекст не має партнерської програми для залучення вебмайстрів і рекламарів - це, зокрема, можливо й зумовлює її низьку популярність. Відсоток, який бере система, цілком достатній, щоби в її рамках запровадити якусь бодай мінімалістичну партнерку. Ще пішло б на користь і самій Меті й вебмайстрам і рекламодавцям.

І, наостанок, хочу поцікавтися, хто має який досвід роботи з цією системою. Чи ще хтось випробовував  Мета-контекст? Які ваші враження?

Тепер для простих посполитих .

Ліричний Лексичний відступ

Що таке гостин? Те ж таки, що й "хостінг", але українською мовою. А чому без "ґ"? Бо не вимовляється та літера в американців (і англійці також не вимовляють). То німа літера: вони пишеться, але не вимовляється. Навіть оте прикінцеве "н" вимовляється невиразно. Тому без "ґ".

Хм. Гаразд, поясню ще й що таке гостин (він же "хостінг"): це розміщення ділянки (сайту) в Мереживі, тобто, на веб-сервері. Якщо для вас це китайська мова, то цей допис явно не для вас. (Проте, автор має намір написати кілька дописів із категорії "Для чайників", де розписати всі ці речі докладніше - так, щоби було зрозуміло навіть дуже далеким від нашого предмету людям. Заходьте трохи згодом.)

Тепер

По суті

Отже, суть  паркина полягає в тому, що ви, маючи незадіяну, вільну господу (домен), можете підчепити (приєднати, налаштувати) його для показу певної сторінки, яка виглядає як міні-ділянка (міні-сайт; наприклад, такий). На тій ділянці відображається реклама - по суті справи, контекстна реклама (наскільки в такому разі можна вести мову про контекст, якого майже немає); навіть служби, задіяні для показу тієї реклами, однакові, - з якої ви можете отримувати якийсь  невеличкий (чи як уже у вас вийде ) прибуток.

Звичайно, ваш прибуток в такому разі залежатиме від кількости людей, що таки зайдуть на ту міні-ділянку (щоби не сказати "псевдо-ділянку"). Тобто, від наводу (трафіку) на ту господу, що припарковано.

Звідки може з'явитися навід? Правильне питання (якщо воно у вас виникло - ви думаєте - вітаю).

Наприклад, такий навід може бути залишковим: колись на тій  була якась "жива" ділянка, яка потім була покинута, а потім ви підібрали її й тепер маєте цей от залишковий навід, коли відвідувачі заходять або по старій пам'яті, або по застарілих покликах.

Є ще так званий тайп-ін навід: це коли відвідувач потрапляє на вашу припарковану господу, неправильно набравши адресу в поглядачі (browser). Звичайно, для того ваша господа має бути подібною за написанням до якоїсь иншої популярної господи.

Складно? А хто казав, що буде просто? З иншого боку, то підстава втішитися: якби то було просто, все розхапали би до вас, а так і у вас є шанс - якщо ви спритні й заповзяті.

Спробуйте.